Дивертикулоз та дивертикуліт: детальний огляд
Дивертикулоз — це стан, при якому в стінках товстої кишки, найчастіше в сигмоподібній кишці, утворюються невеликі випинання, схожі на мішечки. Ці випинання називаються дивертикулами. Дивертикули виникають через слабкі місця в стінках кишки.
Поширеність дивертикулозу зростає з віком. Вважається, що половина людей у Сполучених Штатах віком від 60 до 80 років страждають на дивертикулоз, тоді як лише одна людина з десяти розвиває його до 40 років. Цей стан однаково поширений серед жінок і чоловіків.
Якщо ці дивертикули запалюються або інфікуються, стан називається дивертикулітом.
Дивертикуліт може призвести до серйозних ускладнень, таких як абсцес (скупчення гною), перфорація (розрив стінки кишки), кишкова непрохідність через рубцеву тканину або фістула (ненормальне сполучення між двома органами). Рідкісним, але небезпечним для життя ускладненням є перитоніт, який може виникнути при розриві дивертикула, коли вміст кишки потрапляє в черевну порожнину.
Симптоми дивертикулозу та дивертикуліту
Більшість людей з дивертикулозом не відчувають жодних симптомів. Деякі можуть скаржитися на легкі спазми, запори або здуття живота. Дивертикуліт, натомість, викликає більш виражені симптоми, зокрема:
- Постійний біль у животі.
- Чутливість при натисканні в нижній частині живота, особливо зліва.
- Підвищення температури тіла (лихоманка).
- Нудота.
- Блювота.
- Озноб.
- Спазми.
- Зміна випорожнень (запор або діарея).
- Біль, що посилюється при диханні або різких рухах (наприклад, під час ходьби).
У людей з дивертикулозом може спостерігатися кровотеча з нижніх відділів кишківника. Втрата крові може призвести до слабкості та запаморочення.
Діагностика дивертикулозу та дивертикуліту
Як зазначалося, дивертикулоз стає поширенішим з віком. Без проведення колоноскопії, комп’ютерної томографії (КТ) черевної порожнини або барієвої клізми людина може не знати про наявність дивертикулів.
На відміну від цього, дивертикуліт майже завжди супроводжується симптомами. Лікар збере анамнез, розпитає про харчові звички та проведе фізичний огляд, пальпуючи живіт для виявлення болючості.
На основі локалізації симптомів та болючості лікар може поставити діагноз без додаткових обстежень. Якщо лікар не впевнений або підозрює ускладнення (наприклад, абсцес), він, ймовірно, призначить додаткові дослідження. Це зазвичай включає аналізи крові на ознаки запалення та КТ черевної порожнини.
Нижня кишкова кровотеча часто спричинена пошкодженою кровоносною судиною в дивертикулі. Однак ідентифікувати точне джерело кровотечі, навіть за допомогою колоноскопії, може бути складно.
Перебіг дивертикулозу та дивертикуліту
Дивертикули не зникають самостійно, якщо уражену ділянку кишки не видалено хірургічно. Дивертикулоз є хронічним станом, який піддається контролю, головним чином за допомогою корекції дієти.
Симптоми дивертикуліту або кровотеча при дивертикулозі можуть минати через кілька днів після початку лікування, можуть тривати або посилюватися у разі тяжкого перебігу чи ускладнень.
Профілактика дивертикулозу та дивертикуліту
Люди, які споживають багато клітковини, менш схильні до розвитку дивертикулярної хвороби. Рекомендована добова норма споживання клітковини становить щонайменше 20 грамів, але більш здоровою метою є 35 грамів на день, переважно з фруктів, овочів та цільнозернових продуктів. Лікар також може порекомендувати висівки або спеціальні харчові добавки з клітковиною. Важливо поступово збільшувати споживання клітковини та пити достатньо води, щоб полегшити випорожнення та зменшити тиск у кишківнику.
Фізична активність також може знизити ризик розвитку дивертикулозу. Раніше лікарі часто рекомендували уникати горіхів, попкорну та продуктів із насінням. Однак ці обмеження не довели своєї ефективності в запобіганні дивертикуліту.
Лікування дивертикулозу та дивертикуліту
Єдиним можливим способом впливу на дивертикулоз є збільшення споживання клітковини в раціоні. Клітковина не усуває вже наявні дивертикули, але може запобігти утворенню нових.
При легких симптомах дивертикуліту лікар може порекомендувати період спостереження без антибіотиків. Спеціальних дієтичних рекомендацій немає, але багато лікарів радять тимчасово дотримуватися дієти з низьким вмістом клітковини до зникнення симптомів. Якщо діагноз невизначений, зазвичай призначають КТ черевної порожнини. Залежно від результатів, лікар може вирішити, чи буде лікування проводитися вдома з пероральними антибіотиками, чи потребуватиме внутрішньовенного введення антибіотиків (вдома або в стаціонарі).
Якщо лихоманка та біль тривають, це може свідчити про розвиток ускладненого дивертикуліту. Наприклад, абсцес може утворитися при перфорації (утворенні отвору) дивертикула. Абсцес — це скупчення гною. Хірург допоможе лікарю спланувати подальші дії: дренування абсцесу або хірургічне втручання. Вибір залежить від масштабу проблеми та загального стану пацієнта.
Хірургічне втручання може знадобитися і під час госпіталізації для лікування особливо тяжкого епізоду дивертикуліту. Невідкладна операція необхідна, якщо абсцес розривається і викликає перитоніт — найсерйозніше можливе ускладнення дивертикуліту. Перитоніт вимагає хірургічного втручання та внутрішньовенного введення антибіотиків.
У разі стійкої або рецидивуючої кровотечі з дивертикулів хірургічне видалення ураженої ділянки може бути єдиним варіантом.
Найпоширенішою операцією є резекція товстої кишки, яка передбачає видалення частини кишки з дивертикулами, що кровоточать, та з’єднання кінців.
Якщо резекція проводиться в екстрених випадках, вона часто виконується в два етапи. Спочатку видаляється частина кишки, але через інфекцію з’єднання кінців може бути небезпечним. Натомість хірург створює тимчасовий отвір (стому) на животі та приєднує до нього кишку (процедура колостомії). До стоми прикріплюється мішок для збору калу. Пізніше проводиться друга операція для з’єднання кінців кишки та видалення стоми.
Після успішного лікування дивертикуліту лікар зазвичай рекомендує дієту з високим вмістом клітковини. Згодом може знадобитися колоноскопія — внутрішнє обстеження товстої кишки.
Загалом, хірургічне втручання зазвичай не рекомендується після одного або навіть двох епізодів без ускладнень. Однак воно часто показане після третього епізоду в тій самій ділянці кишки.
Повторні напади дивертикуліту можуть призвести до рубцювання та звуження просвіту кишки, що також може вимагати хірургічного видалення частини кишки.
Коли слід звернутися до лікаря
Зверніться до лікаря, якщо біль у животі в одній ділянці триває довше кількох годин, особливо якщо він посилюється або супроводжується лихоманкою.
Прогноз
При належному лікуванні та дієті з високим вмістом клітковини прогноз для людей з дивертикулозом та неускладненим дивертикулітом чудовий. Більшість людей з дивертикулозом ніколи не відчувають симптомів.
Люди з дивертикулітом зазвичай покращуються протягом двох-чотирьох днів після початку лікування. Понад 85% пацієнтів одужують при дотриманні постільного режиму та рідкої дієти, з антибіотиками або без них. Більшість ніколи не мають другого епізоду дивертикуліту.
Прогноз змінюється у разі розвитку ускладнень і є особливо серйозним у випадках перитоніту.
Приблизно 90% людей, яким провели резекцію кишки, не відчувають повернення симптомів після операції.