У світі, одержимому здоровим способом життя, прагнення до ідеального харчування може перетворитися на справжню проблему. Коли турбота про власне здоров’я переростає в нав’язливу ідею, це може призвести до жорстких правил, тривоги та соціальної ізоляції. Такий стан має назву орторексія нервова (скорочено орторексія) – розлад харчової поведінки, що виходить за межі звичайної турботи про здоров’я.
Що таке орторексія?
Термін “орторексія” походить від грецьких слів “orthos” (правильний) і “rexis” (апетит). Його ввели у 1990-х роках для опису нездорової одержимості “правильним” харчуванням. Орторексія – це надмірна зосередженість на якості та чистоті їжі, яка настільки поглинає людину, що заважає повсякденному життю: роботі, стосункам та соціальній активності.
Як пояснює Вівіан Форназаро-Донах’ю, зареєстрований дієтолог Гарвардської медичної школи, орторексія відрізняється від інших розладів харчової поведінки. Якщо анорексія зосереджена на вазі та образі тіла, а булімія – на переїданні та подальшому очищенні, то “орторексія фокусується на якості та чистоті їжі, а не на її кількості”. На відміну від розладу харчової поведінки, пов’язаного з переїданням, орторексія характеризується обмеженнями та жорсткими правилами щодо того, яка їжа є “прийнятною”. Не дивно, що люди з орторексією часто мали досвід обмежувальних дієт у минулому.
Орторексія ще не визнана офіційним діагнозом у Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів, що робить її “сірою зоною”, яка може перетинатися з іншими станами, такими як обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) та генералізований тривожний розлад. Однак, за словами Форназаро-Донах’ю, лікарі розпізнають ці поведінкові патерни та підтверджують досвід пацієнтів.
Як орторексія відрізняється від здорового харчування?
Здорове харчування перетворюється на орторексію, коли воно стає нав’язливою ідеєю. Форназаро-Донах’ю виділяє такі попереджувальні ознаки орторексії:
- Самостійно встановлені жорсткі харчові правила. “Зверніть увагу на продукти або групи продуктів, які ви вважаєте забороненими”, – каже вона. Відмова від цілої категорії продуктів, наприклад, усього, що містить цукор, може свідчити про надмірні обмеження.
- Надмірний час, витрачений на читання етикеток, планування їжі та закупівлю продуктів. Читання етикеток та планування прийому їжі – це здорові звички. Однак, нав’язлива перевірка етикеток або витрачання багатьох годин на покупки та приготування їжі, особливо якщо це відбувається за рахунок роботи, хобі чи стосунків, може вказувати на орторексічну поведінку.
- Тривога або емоційний стрес, пов’язані з їжею, особливо коли не вдається їсти “ідеально”. Прийом їжі в ресторані, в гостях чи на корпоративі може викликати справжній страх через неможливість контролювати вибір страв. “Здорове харчування має давати відчуття задоволення”, – каже Форназаро-Донах’ю. “Відчуття тривоги чи стресу через можливість спожити щось “нездорове” є попереджувальним знаком”.
- Відчуття зверхності над іншими, чиї харчові звички не такі “чисті”. Людина з орторексією може засуджувати харчові звички друзів, що може призвести до уникнення цих людей та посилення ізоляції. Це може пояснювати привабливість спільнот та інфлюенсерів у соціальних мережах, де спільні переконання щодо здорового харчування можуть створювати відчуття приналежності та спільної ідентичності.
Лікування та одужання від орторексії
Наразі існує мало досліджень щодо найкращих методів лікування орторексії, але належна підтримка може допомогти впоратися з цією поведінкою та пов’язаними з нею проблемами. Оскільки орторексія впливає на фізичне, харчове та психологічне здоров’я, найкращим підходом є мультидисциплінарна команда, яка може включати дієтолога для розробки гнучкого та повноцінного раціону, а також психотерапевта для роботи з руйнівними моделями мислення. Психотерапія допоможе кинути виклик чорно-білому мисленню щодо їжі та розвинути здоровіші способи подолання тривоги. Лікар може рекомендувати медикаментозне лікування для супутніх станів, таких як тривожність чи ОКР.
Знайти фахівців, яким ви довіряєте, може зайняти час, але це того варте. “В ідеалі, всі повинні працювати разом у комплексному режимі, щоб надати вам найкращу можливу підтримку”, – додає Форназаро-Донах’ю.