Олексій Мацука: Ми робимо канал FREEДОМ більш інтелігентним, ніж «Росія 24» або НТВ

Фото: пресслужба FREEДОМ

Канал іномовлення FREEДОМ почав працювати у березні минулого року, щоб протидіяти потужній ворожій пропаганді не тільки в середині Росії, а й у всьому світі. Сьогодні канал українського іномовлення, орієнтований на російськомовних глядачів за кордоном, через супутник доступний у Європі (включно з європейською частиною РФ), Середній Азії, Північній Африці та на Близькому Сході — разом це понад 60 країн. Також FREEДОМ є у кабельних мережах більше ніж 40 країн, а через ОТТ-платформи доступний навіть у США, Канаді, Монголії, Таїланді, Малайзії та Індонезії.

KP.UA поговорила з шеф-редактором FREEДОМ Олексієм Мацукою про важливість іномовлення під час війни, якими темами цікавляться росіяни, як можна протидіяти російській пропаганді та про плани на майбутнє.

Орієнтуємося на територію, де є російська мова

— Олексію, за вашими підрахунками, де ви найефективніші, де дивляться найбільше?

— Найбільше нас дивляться в Росії. Власне, задля цього й створювався канал. У травні, наприклад, у нас було понад 515 мільйонів переглядів у діджитал, з них десь половина – з Росії, а загалом частка глядачів з-за кордону – майже 80%. І цей показник зростає. У нас є багато відео, перегляди яких не з України сягають 95 – 99%.

У травні найбільше переглядів набрали звернення президента Володимира Зеленського, ми їх перекладаємо російською мовою, інформація про прорив у Бєлгородській області. Також у трендах емоційне висловлювання ветерана Другої світової війни про війну, яку Росія розв’язала проти України, — «Путіна треба повісити і прикінчити. Це геноцид». Його подивилися понад 1,6 млн разів, і 90% — не з України. З актуального на початку червня – заяви офіційних українських спікерів про підрив Росією Каховської ГЕС. І з цією темою ми були в трендах не лише в Росії, а й у Литві, Латвії, Естонії.

— Це ви кажете про онлайн-мовлення?

— Так, ми все вимірюємо виключно онлайн, тому розуміємо, що реальні цифри переглядів вищі. Адже темп розвитку мережі українського іномовлення від початку повномасштабного вторгнення говорить про запит на контент каналу FREEДОМ у багатьох країнах. Для розуміння: на початок 2022 року ми мовили на двох супутниках, а зараз – на шести, і працюємо над розширенням. Також за цей період у нас додалось 20 країн, де ми є в національних кабельних мережах, зараз їх більше 40 (до 2022 року канал FREEДОМ мовив під логотипом UATV з іншою програмною сіткою. – Авт.).

— А ви б де хотіли, щоб вас більше дивилися — у Росії чи все ж таки у Європі?

— В Росії, звісно ж. Хоча точніше – всюди, де є ті, хто звик споживати контент російською мовою.

— Давайте чесно казати, російська аудиторія доволі специфічна, враховуючи зашореність, в якій вона перебуває. І з кожною аудиторією потрібно спілкуватися тією мовою, яку вона розуміє. А на європейський ринок ви орієнтуєтеся?

— Ми орієнтуємося на територію, де є російська мова, російськомовне ком’юніті. Сьогодні воно найбільше на території Росії та країнах ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку, до якої входять Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Росія та Таджикистан. – Авт.).

І ця аудиторія, як ви зауважили, «зашорена» не тільки в Росії. Там потрібно ще дуже багато працювати, щоб якось почистити людям голови від російської пропаганди, і відповідно – зайти з українською точкою зору, нехай і висловленою російською мовою. Наведу несподіваний приклад – Латвія. Без заперечень, країна проукраїнської позиції. В ній є велика російськомовна спільнота, і вони масово сиділи на російському контенті, тому 24 лютого серед них було чимало з позицією «не все так однозначно». А зараз у нас є дані, як ця позиція трансформувалась, коли з’явилось альтернативне джерело інформації. З часом люди просто відмовлялись дивитись російське. І їм потрібна якісна заміна. Тому, наприклад, в діджитал у нас в топі, крім Росії, Казахстан, Білорусь, Німеччина і Узбекистан. А на платформі одного з ОТТ-провайдерів — Польща, Німеччина, Казахстан, Литва і Чехія.

— В Росії трансляція йде лише в YouTube?

— Технічно через супутники ми покриваємо європейську частину Росії. Власники приватних супутникових тарілок, так званих «зміїв гориничів», мають змогу бачити FREEДОМ з супутника Hotbird 13G, зокрема на території Росії. Але даних по цим переглядам у нас немає. Щодо супутників, які покривають решту РФ, потрапити на них дуже складно, фактично нас туди не пускають. Але ми працюємо, щоб пробити цю стіну.

Тому доказово, так, це трансляції в YouTube, інколи Twitter, телеграм-канали. Інші заблоковані, на жаль. Але ми бачимо, що є запити з Росії і в TikTok, і в Instagram, тому що люди використовують VPN. Під час опитування було встановлено: якщо людина використовує VPN, то вона більш критично налаштована щодо дій влади всередині Росії.

До речі, люди, які дивляться нас через VPN, не враховуються як такі, які дивляться нас з території Росії. В цьому і є проблема. Наприклад, вони заходять з Росії, а вибиває Малайзія. Тому сьогодні ми ведемо підрахунок впливу саме через наративну частину. Скажімо, ми бачимо, що в Росії набирає обертів кампанія стосовно того, що Каховську ГЕС підірвали українці. Відповідно, ми робимо контент, який пояснює реальний стан речей, чому це дезінформація, що насправді відбулося, яка ситуація зараз на ГЕС, хто задіяний у подоланні наслідків катастрофи і так далі. А потім дивимося, скільки переглядів саме по цій темі, яке охоплення, які регіони дивилися.

Наше завдання – вийти на більше охоплення, аніж має російське охоплення та чи інша тема. Наприклад, дуже активно росіяни обговорюють санкційні теми, кажуть, що санкції не працюють, що все це вигадки і Росія буде стояти й далі. А ми щодня робимо свій контент про санкції, пояснюємо, як вони працюють. Ми даємо реальну інформацію, як все відбувається, і перекриваємо їхній контент нашим.

Під час візиту президента США Джо Байдена до Варшави. Фото: Facebook.com/oleksiy.matsuka/

Наші конкуренти — Russia Today і російські федеральні канали

— Правильно я розумію, що вашими головними конкурентами в інформаційному полі є так звані опозиційні російські ЗМІ? Та ж «Медуза» чи «Дождь»? Принаймні, вони себе так називають.

— Нашими конкурентами є Russia Today і федеральні канали, які працюють всередині Росії. Ми намагаємося заходити на аудиторію, яка дивиться російське телебачення. Відповідно, люди, які дивляться «Росію 24», «Росію 1», НТВ чи «Перший канал», також мають безперешкодну можливість дивитися і FREEДОМ.

Що стосується закордону, в системі українського іномовлення також є два англомовні формати: YouTube-канал UATV English — інформаційний канал про події в Україні, та нова діджитал-платформа The Gaze. Її запустили у червні, і вона орієнтована саме на західну аудиторію — Європу та США, якій цікавий феномен нової Європи і України як її складової. Тут менше новин — лише ключові, багато репортажів, аналітика, є розважальний контент, стримінги. Також є арабський формат на YouTube — UATV Arabic. І є канал «Дім» українською, який орієнтується на наших переселенців та біженців за кордоном.

— Колись вважалося, щоб конкурувати з такими каналами, як «Росія 24», потрібні великі кошти. А зараз що потрібно?

— Потрібна, в першу чергу, ідея і зацікавленість самого автора бути на інформаційній передовій. Ми робимо канал FREEДОМ більш інтелігентним, ніж «Росія 24», НТВ чи «Перший канал». Наші ж ведучі часто є й експертами з багатьох питань. Ми робимо ставку на глядачів, які трішечки втомилися від ґвалту та крику на російському телебаченні і хочуть отримати більш об’єктивну картину сьогодення. Інтелігентна подача інформації – це наше кредо, і саме так ми говоримо з глядачем.

Щодо коштів — це державне телебачення, можна відкрити документи і подивитися, скільки витрачається. Зрозуміло, що на пропаганду в Росії витрачається більше грошей, але це пропаганда. Ми все ж таки працюємо як окрема медійна організація, у якої є власний статут, редакційна рада, у нас по-іншому побудовані процеси, ніж в Росії. Зараз, в період війни, багато журналістів долучаються до нашого проєкту через власне бажання проявити свій патріотизм.

— Коли запускали канал FREEДОМ, звучало чимало критики. По-перше, люди не розуміли, навіщо нам мовлення на світ російською, адже це мова ворога, і це знову розмиває кордони. По-друге, чому серед гостей ефіру росіяни. Якщо з першим мені зрозуміло, бо це концепція іномовлення, то чому важливі для вашого ефіру росіяни?

— Ми ж не тільки росіян запрошуємо. Я взагалі адепт концепції, щоб запрошувати більше західних експертів, і вони також є. Є й росіяни, є й українці. І в більшості це українці.

Зараз з росіянами взагалі важко, тому що ті, хто залишаються в Росії, не доступні для коментування через дуже складні санкції, на жаль. Той же Володимир Кара-Мурза, як ви знаєте, вже сидить у тюрмі, йому дали 25 років.

Знову ж таки, повторюсь, це канал для російськомовної громади, де б вона не була. Тому, власне, серед російськомовної громади є й громадяни Росії.

— Є ще й суперечки стосовно того, що не може бути «хароших руських».

— Але це інші суперечки. Звичайно, всередині суспільства йдуть дискусії. Ми виконуємо державне завдання. А дискусії завжди були. І добре, що вони є. Мені здається, навпаки треба збільшувати кількість і якість дискусій, щоб вони не переходили на особисті образи, а щоб це було обговорення роботи нашої інституції. Тоді й українське іномовлення буде більш стійке і впевнене, і громадяни, які сплачують податки, будуть більш впевнені, що робота ведеться в необхідному напрямку. А вона ведеться. І на мій погляд, якраз в необхідному напрямку, про це свідчать цифри. Подивіться — Скабєєва, Соловйов, Кисельов вилетіли з рейтингів. Це дотично до того, що робить канал FREEДОМ.

Олексій Мацука вважає, що іномовлення завжди буде потрібним механізмом для спілкування. Фото: Facebook.com/oleksiy.matsuka/

У нас є свої «червоні лінії»

— Ви готові запрошувати до ефіру будь-кого з росіян? Чи є люди, до яких ви б ніколи в житті не звернулися?

— Так, у нас є «червоні лінії». Людей, які відкрито підтримують в Росії так зване СВО, ми ніколи не запросимо до ефіру, бо це позиція, яка різко протирічить державній позиції держави Україна. Коли вбивають наших громадян, про яку іншу думку ми можемо говорити? Ні. У нас є чіткі редакційні правила, як ми, приміром, титруємо Пєскова чи інших спікерів, щоб це не завдавало шкоди в тому числі й нашим співгромадянам, які є біженцями в Польщі чи Росії, які розуміють російську мову і обирають наш канал.

Ми постійно шукаємо консенсуси, як зробити краще, і повністю розуміємо всю відповідальність всередині суспільства, як цей контент продукується.

— «Червоні лінії» стосуються лише громадян Росії чи й громадян України, які там живуть? Наприклад, Ані Лорак ви б запросили до ефіру?

— Думаю, ні. У неї є публічні заяви, наскільки я знаю. Тому треба дивитися її заяви, дії, чи немає проти неї відкритої тут карної справи.

Наприклад, якщо людина в розшуку, як Пушилін, про що з такою людиною говорити? Він теж громадянин України. Але з огляду на те, що він заявляє з Москви, то, звичайно ж, для таких людей місця не буде. Або буде місце з критичним аналізом його слів. Ми не є майданчиком для просування цитат таких людей, як Пушилін.

— Щоб займатися контрпропагандою, вам треба добре знати російський порядок денний, все, що відбувається у Росії. Чи вистачає у вас сил та нервів дивитися російські новини?

— Ми повністю все дивимося, все знаємо. У нас є спеціальні моніторингові групи, тому знаємо їхню адженду на сто відсотків.

При Міністерстві культури та інформаційної політики є Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, яким керує Ігор Соловей. Вони нам допомагають, за що ми їм дуже вдячні. Мені дуже подобається їхній стиль роботи та комунікацій. Тому ми знаємо багато чого про події в Росії, в тому числі й завдяки Ігорю та його організації. Міністерство культури також приділяє багато уваги політиці дезінформації і протидії фейкам, і ми також вдячні їм за це.

— До виробництва вашого контенту залучені три медіагрупи. Плануєте розширюватись, щоб це був свій окремий штат?

— Вони виготовляють частково. Більшість годин ми покриваємо самі.

— Нині багато українців перебувають за межами України, тому у вас є можливість створювати розповсюджену мережу власних кореспондентів за кордоном. Чи залучаєте українських журналістів до роботи?

— Звичайно. Ми і співпрацюємо з фрилансерами, і намагаємося будувати власні мережі. Мені це цікаво, оскільки я відповідаю за інформаційну політику. Крім того, я засновник «Донбас Медіа Форуму», і цього року один із тематичних напрямів – саме розбудова власних мереж в авторитарних країнах.

Це дуже важка робота, скажу чесно. Але — важлива, щоб ми могли отримувати з окупованих районів, країн, де сьогодні править авторитарний режим, фактологічно перевірені дані. Тому це номер один на порядку денному.

Треба проводити деколонізацію навіть в ліберальних медіа

— З російськими ЗМІ, знову ж таки, з тією ж «Медузою», «Дождем», «Настоящим временем» співпрацюєте?

— З «Настоящим временем» так, тому що це урядова американська структура. Також з «Радіо Свобода», адже вона входить до того ж холдингу. Щодо інших, то інколи запрошуємо якийсь контент у них, вони – у нас. Але не часто.

На мою думку, команда того ж «Дождя» мала б зробити хоча б одну програму українською мовою для аудиторії в Україні. Жодної програми українською мовою я щось у них не помітив. Тому у мене, як громадянина України, запитання: чому я в Україні маю дивитися канал «Дождь»? Навіть мовний показник – а моя рідна мова українська – вони не можуть задовольнити. Тобто вони знають, що у них є аудиторія в Україні, але вони не роблять жодного контенту українською мовою. Моє особисте ставлення – треба проводити ще й деколонізацію. Навіть в ліберальних медіа. Вони все ж таки мають брати на себе частину відповідальності за те, що зараз відбувається. А не списувати все на вибори чи ще щось.

— Це ваш висновок від спілкування з ними?

— Це моя особиста думка. От вони кажуть — це не наш вибір, так сталося… Ок – так сталося. Але де хоч одне каяття? Де у «Медузи» україномовна версія? Де на «Медузі» хоч один український прапорець? Навіть канал DOXA більш ліберальний, у них прямо в логотипі український прапор. Про який деколоніалізм може йти мова, якщо «Медуза» і «Дождь» не хочуть деколонізуватися.

— І як можна змінити цю психологію? Вони ж ніколи не визнають свою провину. У будь-якому випадку у них лунатиме: це не ми винні, це не ми вирішили і так далі. Чи можна змінити їхню точку зору?

— В правильній демократичній системі це означає вплинути на прийняття рішення: чи я відповідальний чи не відповідальний, буду я стояти осторонь чи ні. Людина приймає рішення, і питання в тому, яке рішення вона приймає. Росіяни не виходять на мітинги навіть за свою опозицію. Тому важко сказати, треба глибоко розуміти ситуацію, в якій вони знаходяться.

На мій погляд, як українського громадянина, по-перше, після нашої перемоги необхідно ввести українську мову державною на території Російської Федерації. По-друге, надати можливість перейменувати метро в Москві на україномовні назви з українським орієнтиром, щоб покаяння, як ви кажете, почало якось проявлятися. Як це було з громадським рухом Black Lives Matter: центральна вулиця у Вашингтоні була перейменована на BLM авеню, яка веде прямо до Білого дому, у навчальних закладах ввели антирасистські курси. Процес відбувався на серйозному інституційному рівні. Так само це має бути і в Росії. Мовлення в Росії має початися українською й іншими мовами всіх їхніх територій, громад, щоб всі хоча б мали рівні мовні можливості.

В деяких чатах я пропоную росіянам, і це ліберальна тусовка: а давайте хоча б одне слово кожен день писати українською мовою. Ні! Ні в якому разі. Виходить, що деколонізація, як і деімперіалізація, не досягає поки що своєї мети. Тому будемо працювати далі.

— Чи думаєте ви про те, що буде з каналом після нашої перемоги? Він лишиться працювати далі?

— У нас залишається дуже багато відкритих питань. Іномовлення завжди буде потрібним механізмом для спілкування. Є багато країн у світі, де сьогодні правлять авторитарні режими. Україна ж проголосила себе лідером демократичного напрямку. На останньому саміті G7 Володимир Зеленський говорив про те, що демократії мають себе відстоювати і займати лідерську позицію. Взяти, наприклад, Білорусь, яка поруч. Там поки що й мови немає про зміну влади. До речі, ми мовили в Білорусі під брендом UATV в кабельних мережах, але в 2021 році нас там вимкнули. Чи, наприклад, країни ОДКБ. Там є громадяни, які потребують доступу до фактологічно перевіреної інформації. Тому, думаю, в іномовлення України як успішного проєкту дуже багато завдань у майбутньому. Іномовлення як інституція саме зараз стає на ноги. Незалежно від того, буду я цим займатися чи хтось інший, ця інституція завжди буде в України як організм захисту демократії.

Источник: kp.ua