Як чернігівське мереживне диво вижило, всупереч війні 13.03.2024 11:06 Укрінформ У ліси після окупантів заходити небезпечно, тож деревину для майстрів везуть з Карпат. Але основне: попри війну, старовинне мистецтво — живе
Війна інколи показує життя з дуже несподіваного ракурсу. От трапилась на очі в Мережі дивовижна краса — «дерев'яне мереживо Чернігова». І вразило воно ще й тим, що навіть у повномасштабну війну, Україна – наскільки де дозволяє ситуація — продовжує дбати про збереження традицій минувшини. На тепер до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України внесено 92 позиції, серед яких і приготування страв та напоїв, і давні ремесла та вміння, і обряди, і танці з музикуванням. Художнє дереворізьблення Чернігівщини ввійшло до списку, який постійно поповнюється, ще у 2019 році.
На власні очі унікальне дерев’яне мереживо може бачити кожен, хто подорожує у Чернігові, Ніжині чи Новгород-Сіверську, де стоять будинки з витонченим різьбленим оздобленням. Роботи майстрів цього регіону представлені і в сувенірних магазинах Києва. Більше того, дерев’яні мереживні сіверські скриньки, як свідчать знавці, були і є ледве не в кожного президента України.
Укрінформ розповідає, у чому особливість художнього дереворізьблення Чернігівщини і як впливає війна на розвиток і збереження цієї традиції.
НЕПОВТОРНА АРХІТЕКТУРА З РІЗЬБЛЕННЯМ У ЧЕРНІГОВІ Й ОБЛАСТІ
Онлайн-музей «Дерев'яне мереживо Чернігова», який з’явився у липні 2018 року, представляє дерев’яну архітектуру Чернігівщини і тим допомагає її збереженню. Спочатку там зібрали фото будинків з вулиць обласного міста, а потім розширили географію. Фото та дані геофіксації найцікавіших зразків дерев'яного зодчества доступні кожному у віртуальному музеї, на тепер таких експонатів тут 294, з яких 203 — у Чернігові. Інші населені пункти, які охопив проект: Городня, Любеч, Седнів, Грибова Рудня, Олешня, Остер. Із Козельця – 3 фото, з Батурина – 2, з Прилук – 1.
Станіслав Іващенко
«Ми представили на сайті найцікавіші зразки, де дерев’яне мереживо збереглося найкраще. Загалом таких будинків на Чернігівщині разів у п’ять більше, — розповідає засновник некомерційного проекту Станіслав Іващенко, який особисто побував майже біля кожного сфотографованого об’єкта. – Ми ще й не всі такі будинки Чернігова додали на карту. Тільки минулого року для фіксації нових об’єктів дві людини — Анжеліка Толкач і Катерина Гільденскіольд здійснили з десяток експедицій. Їздили, зокрема, у Сосницю і Сновськ».
Навіть нині, під час Великої війни, учасники проекту «Дерев'яне мереживо Чернігова» не припиняють на волонтерських засадах відновлювати оздоблення будинків кінця ХІХ-початку ХХ століть. Уже у червні 2022-го – коли обласний центр ледве оговтався від постійних «прильотів» – команда зібрала першу толоку, щоб продовжити роботу над будинком по вул. Стуса, 16. Його оздоблення активісти розпочинали відновлювати восени попереднього року.
Відновлення дерев’яного різблення під час толоки
Станіслав Іващенко розповідає, що найбільш розповсюджене для оздоблення будинків пропильне різьблення. Відновлювати такі елементи – часозатратний процес. Але це вже не ручна робота. Відтворюють роботу майстрів за допомогою ЧПК-станка (з числовим програмним керуванням). Виготовлення кожної деталі потребує попереднього складання окремої програми. Зокрема, на ЧПУ-верстаті дерев’яні орнаменти безкоштовно виготовляла «Чернігівська політехніка».
«Зараз ми для одного з будинків, де в основному завершили робити минулого року, дороблюємо три красиві сандрики – це верхня частина вікна. Його прикрасив вишуканий візерунок із квітами і листям. Це теж зроблено на ЧПК-верстаті», — каже Станіслав.
Станіслав Іващенко з однодумцями
Беруться чи ні ентузіасти за відновлення того чи іншого об’єкта, залежить від багатьох факторів. Надто просте оздоблення не є потенційно цікавим для розвитку туризму, тож не потрапляє під опіку волонтерської спільноти. Але найперше – повернути привабливий зовнішній вигляд своїм оселям мають захотіти самі мешканці будинків, які розуміють, цінують і вміють берегти. Бо, за одиничними винятками, усі ці будівлі з дерев’яним мереживом – це приватна власність.
Відновлених волонтерами будинків на тепер – з десяток. Долучаються кілька десятків ентузіастів. На тепер у Чернігові активно роботи проводять з двома будівлями. Одна із них перетвориться на офтальмологічну клініку, там планують не лише відновити дерев’яне мереживо на історичній частині, а й додати його — на пізнішій добудові, щоби гарною була клініка з усіх сторін.
Дерев’яна садиба у Чернігові до і після відновлення
«Після 24 лютого 2022 року на Чернігівщині багато є втрат серед будинків з дерев’яним різьбленням. Зокрема на самій-самій півночі області, де всі прикордонні села обстрілює ворог, — каже Станіслав Іващенко. – Там багато втрат. Під час ворожого оточення Чернігова деякі такі будинки були знищені. Кілька постраждало: наприклад, адміністративний будинок бібліотеки на Шевченка, 54 і чи не найвідоміша така двоповерхова будівля на Коцюбинського, 39. Для міста дуже важливо їх відновити».
СІВЕРСЬКІ СКРИНІ – НЕ ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТІВ
Різьбярство є брендом Чернігівщини – як петриківські розписи чи опішнянська кераміка для інших регіонів, каже керівник обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Володимир Мороз. За інформацією істориків, 200 років тому, на початку ХІХ століття майстрів-різьбярів на території нинішньої Чернігівської області було близько 3 тисяч осіб. Десь на третину їх стало менше уже у 1900-х. А тепер, через 100 років, таких умільців – лише кілька десятків.
Сіверська скриня
Переважно безіменна творчість майстрів-різьблярів минулого та сучасні твори зберігаються у музеях. У Чернігівському історичному імені Василя Тарновського – близько 200 таких експонатів. У фондах Національного музею українського народного декоративного мистецтва (Київ) налічується понад 400 творів художнього дереворізьблення Чернігівщини, починаючи з ХVIII століття, розповідає наукова співробітниця закладу Наталія Денисенко. Серед давніх переважають побутово-ужиткові предмети: є десятки деталей возів (люшні для колес, сидіння) та будинкові оздоблення. Церковних предметів — одиниці.
«Чернігівське різьблення дійсно нагадує мереживо, — каже Наталія Денисенко. – Його орнаменти дрібніші, ніж на Полтавщині і Київщині. Також вони густіші, інколи суцільно вкривають поверхню».
Вироби Анатолія Колошина
Сюжетні панно і кухлі, різних розмірів скриньки, іграшки з дерева – такі високохудожні вироби створюють сучасні майстри. Сіверськими скринями називають великого розміру (десь від 30 см) різьблені скриньки. Їх вартість доходить і до 30 тис грн. Такі скрині мають ледве не всі президенти України.
Нині різьбярськими центрами області залишаються Новгород-Сіверський, де починалося відродження художнього промислу, Чернігів та Ніжин. Видатним майстром називають Анатолія Колошина. До числа умільців №1 причисляють також Анатолія Іванькова і Віктора Ворожбита. Усі володіють «плоскою рельєфною технікою тригранно-виїмчастого різьблення».
Дитячі іграшки роботи Сергія Святного
Із зброєю в руках стали на захист України майстри середнього покоління Віталій Костюченко та Валентин Насенок. Хоча Ігор Білевич і переїхав у Глухів, на Сумщину, чернігівчани його вважають своїм. Різьбяр-сержант загинув 29 вересня 2022 року біля населеного пункту Ямпіль, що на Донеччині (кинувся рятувати побратима й отримав несумісне з життям осколкове поранення). Вічна пам’ять і слава Герою…
Майстер Сергій Святний з Ніжина
«Я з дитинства, можна вважати, вирізаю з дерева іграшки, — розповідає Сергій Святний із Ніжина, чиї роботи намічено представити у спільній виставці різьблярів, яка планується у Відні. – Мій батько був теслею-самоуком. Уже у віці 50 років, я заочно закінчив вчитися у Ніжинському училищі культури i мистецтв імені Марії Заньковецької (тепер це коледж)».
Якість різьблених виробів у першу чергу залежить від заготовок: це мають бути певних розмірів висушені «деталі» з підходящих порід деревини. Для маленьких скриньок таких роблять відразу — на кілька десятків. Дуже важливим є «столярний етап»: коли треба ідеально припасувати одну деталь, наприклад, скриньки чи іграшки до іншої. І тільки після цього вже починається художнє різьблення.
Володимир Мороз
Найкращим матеріалом для творчості різьблярів на Сіверщині Володимир Мороз називає липу (у Західній Україні – це бук), а най-найкращою – є деревина горіху, бо має найпривабливішу фактуру (але ц дуже твердий матеріал, тому не багато майстрів з ним працює). Використовують березу й акацію, вербу, клен. Але ж ліси на Чернігівщині уже два роки, як заміновані окупантами, туди ходити по матеріал смертельно небезпечно, тож деревину– яка подорожчала утричі — для творчості доводиться завозити з Карпатського регіону.
Єдиний на Чернігівщині заклад, який готує різьбярів – Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. Навчальними центрами залишаються чернігівський осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України та студія обласного центру народної творчості, де передає молоді свої вміння Андрій Каменецький. «Ми направляємо талановитих дітей у Київську академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, або у Вижницю Чернівецької області чи в Косів на Івано-Франківщину», — каже Володимир Мороз.
Отак, завдяки рукам, таланту та ентузіазму майстрів і волонтерів зберігається унікальна традицію чернігівського дереворізьблення.
Валентина Самченко, м. Київ.
Фото Чернігівського історичного музею імені Василя Тарновського і надані співрозмовниками
Источник: www.ukrinform.ua
