4 жовтня 2020 року від ускладнень після коронавіруса помер дизайнер Кензо Такада. В день пам'яті майстра Vogue.ua згадує всі його заслуги перед індустрією.
Кензо Такада (фото: Юрій Яцкулич)
«Мені одного разу сказали, що для японця неможливо працювати в індустрії моди в Парижі, – якось розповів Кензо Такада. – Чоловіків не пускали в школи дизайну. Творчість не була прийнятою в японському суспільстві в 1950-х роках. І більше всього на світі мої батьки виступали проти ідеї, щоб я працював в моді». Сказати, що Такада кинув виклик всім цим упередженням і очікуванням – означає безсовісно применшити.
Кензо Такада
Кензо ріс в 1950-х роках і дивився фільми, в яких Париж був центром моди. Такада дуже хотів відвідати «місто вогнів», і після закінчення навчання як одного з перших чоловіків у колишньому жіночому коледжі моди Bunka (пізніше там вчилися Йоджі Ямамото і Джун Ватанабе) вирушив до французької столиці, без знання мови і грошей. Оскільки у нього були проблеми з фінансами, Такада послухався поради вчителя сісти на лайнер, а не на літак, що в наслідку залишило неймовірний слід на його творчості. Буяння текстури та барв, завдяки якому Кензо став відомий, виникло саме з цієї подорожі в Париж з Японії, коли йому було близько 20 років. Неймовірно різноманітні тканини, культури і стилі, з якими він зіткнувся на зупинках в Індії, Азії і Африці, справили на юного японця величезне враження. «Сьогодні Інтернет приносить все на блюдечку», – сказав Такада. «Але грудень 1964 року був набагато менше глобалізованим, і люди дійсно одягалися дуже по-різному і мали несхожий вигляд».
Кензо Такада біля свого бутіка 1976 року
Коли Такада прибув до Парижа 1965 року, він був розчарований тим, що побачив. «У Парижі було темно, холодно і зовсім не так, як в журналах», – говорить він. У перші дні він продавав свої ескізи модним Будинкам по 25 франків за штуку. 1970 року майбутній дизайнер відкрив крихітний бутік і запустив свій бренд під ім'ям Jungle Jap. «Я хотів змішати дві речі, які я любив – джунглі і Японію. Коли я починав, я думав про картину Анрі Руссо 1910 року «Мрія», – згадує він про пишну квіткову естетику бренду.
«Мрія», Анрі Руссо, 1910 рік
Сміливі і незвичайні зразки були головним чинником раннього успіху Такади. «Квіткові візерунки були широко використовувані в кімоно і текстилі, і в японському мистецтві завжди була сильна присутність природи», – говорить він. Використання бавовни також зіграло свою роль: тканина, рідко використовувана в той час у високій моді, дозволяла Такаді грати з великими пропорціями і силуетами. Одяг – пишні рукави, плісировані шаровари і плавні кімоно – був невимушеним, молодим і в дефіциті.
1970-ті стали часом революційної діяльності Такади. Бренд почав називатися Kenzo після показу в Нью-Йорку 1976 року, оскільки американський ринок вважав назву Jungle Jap занадто образливою. 1977 року він влаштував шоу в Studio 54, де співала Грейс Джонс і дефілювала Джеррі Голл. У 1978 і 1979 роках він проводить феєричні покази в цирковому павільйоні в Цюріху, де у фіналі особисто з'являється верхи на слоні. Епатаж, незвичайність, затребуваність і неймовірний успіх призвів до того, що до кінця 1970-х років Kenzo вважався брендом номер один з продажу в світі.
Кензо Такада, 1975 рік
У наступні роки Такада знову показав, що у нього є те, що потрібно, щоб по-новому і свіжо думати про щось більше. Він був одним з перших, хто запровадив виробництво прет-а-порте, став піонером у царині бізнес-моделі «see now, buy now» і показував весняні колекції навесні, бо вважав це «дуже логічним». Також він випустив аромат до того, як це стало нормою для модельєрів. Такада зі сміхом згадує, що King Kong, перший аромат Кензо, який він придумав «просто для задоволення», насправді не спрацював. Але як тільки лейбл почав серйозно ставитися до парфумерії в 1980-х, Кензо випустив кілька чудових хітів, в тому числі Flower – бестселер, який також був останнім парфумом Такади перед тим, як він покинув лейбл.
Kenzo весна-літо 1976
Наступний революційний крок Kenzo – співпраця з масовим ринком. 1984 року Такада підписав угоду з The Limited, щоб розробити лінію з більш доступними цінами. Таке рішення було настільки спірним в той час, що деякі роздрібні продавці більш високого класу в результаті припинили закуповувати Kenzo. «Протягом шести місяців я вагався, думав, чи варто це робити, адже цим ніхто не займався до нас», – пояснив Такада. «За цим був величезний ризик».
Хоча співпраця з The Limited тривала лише три сезони, вона проклала шлях вже усталеним на ринку колаборціям модних Будинків і мас-маркету, включно з власною дико популярною колекцією H&M x Kenzo 2016 року. І хоча Такада не брав участі в її створенні, він стежить за брендом і високо відгукується про нинішніх креативних директорів Керол Лім і Умберто Леона.
Kenzo весна-літо 1988
У 1980-х траєкторія Kenzo продовжувала стрімко зростати: 1983 року Такада представив колекцію для чоловіків, лінія для дому дебютувала 1987 року, за якою послідували аромати-хіти 1988 року. Викуп бренду компанією LVMH стався 1993-го. «Я вирішив продати компанію з різних причин. Це все ставало більш комерційним. Мода змінювалася, змінювався темп».
Дизайн Кензо Такади для Roche Bobois
Такада залишався в модному Домі до 1999 року. З тих пір як він вийшов на пенсію минуло вже два десятиліття. Після відходу з бренду він почав займатися дизайном інтер'єрів і меблів, що вдається йому не менш успішно. Наприклад, 2017 року Кензо співпрацював з культовим паризьким дизайнерським Домом Roche Bobois, який також працював з такими дизайнерами, як Крістіан Лакруа, Соня Рікель і Жан-Поль Готьє. Він все частіше з'являється в першому ряду на шоу Кензо, можливо через повагу до дружби з Керол Лім і Умберто Леоном, а можливо через спогади про свої досягнення в галузі, якими він пишається, і абсолютно виправдано.
