8 та 9 серпня в Києві вже вдруге відбувся етно-електронний фестиваль "Вирій", візуальна складова якого є надзвичайно важливою. Після торішнього дебюту відвідувачі з ще більшим ентузіазмом підготували свої образи. Українська модель Ірина Кравченко, чиє портфоліо включає співпрацю з Prada, Valentino та іншими світовими брендами, також із максимальною відповідальністю поставилася до створення свого вбрання. Вона поділилася з нами процесом підготовки.
Ірина Кравченко
Реклама.
Вдома у мене вже давно знаходилася в’язана сукня від OYSHO, яка й стала відправною точкою для створення образу для фестивалю “Вирій”. Пізніше, в магазині ZARA, я помітила масивні золоті сережки, які, на мою думку, чудово контрастували з фактурою основного вбрання. Також я придбала металевий золотистий ланцюжок, і тоді стало зрозуміло, що саме золото буде основою мого фестивального образу. Наступним етапом був пошук взуття — я звернулася до OLX, де замовила золоті босоніжки. Коли вони прийшли, мені не сподобалися занадто довгі носки, тому довелося звертатися до майстерні, щоб їх вкоротити. Після того, як я вирішила питання з взуттям, постало питання головного убору. Спочатку я планувала самостійно сплести віночок, але брак часу змусив мене замовити його у майстрині, яка виконала роботу бездоганно.
Однак, як виявилося, це був лише початок моїх творчих пошуків. Я прагнула ще більше підкреслити золоту тематику, тому вирішила додати до сукні плетений золотий жилет. За кілька тижнів до цього я якраз пройшла курси макраме і вже встигла сплести одну річ самостійно. Я сфотографувала свій образ та звернулася до ChatGPT з питанням, як найкраще доповнити його жилеткою. Створення жилета виявилося непростим завданням через особливості матеріалу — золоті шнури.
Водночас, відчуття, що чогось бракує, не покидало мене. В уяві постійно звучали слова організаторів “Вирію”: “Вітер у крилах і розкутість”. Так і з’явилася ідея накидки. Її я також створила власноруч, оскільки чекати на готову було б надто довго. Я придбала в магазині відріз синтетичного шифону розміром 4 метри на 1,45 м. Це недорога та практична тканина, яка майже не мнеться і дозволяє легко експериментувати. Оскільки я не вмію шити, вирішила вирізати основу у формі крил. Проте, я швидко помітила, що тканина осипається і потребує оплавлення.
Цей процес зайняв у мене близько двох годин, але результатом я залишилася задоволена. Фінальним акцентом став легкий золотистий розпис спеціальною фарбою для текстилю. Зізнаюся, на той момент я вже настільки втомилася, що використовувала її лише точково.
На другий день я вирішила внести зміни до вже готового образу. Насамперед, я перевернула накидку передом, а ту частину, що опинилася позаду, закріпила кількома стібками. Таким чином, я створила шлейф. З решти тканини я також виготовила спідницю.
А потім я згадала про чорну шубу, яка зберігалася вдома і яку я одягала лише раз за десять років. Я вирішила додати її до образу. В перший день фестивалю мені було дуже холодно, тому це здавалося логічним рішенням. Але, як виявилося, температура сягала +30 градусів, і шуба стала радше декоративним, але дуже ефектним елементом. Я задоволена результатом.