У ніч з 4 на 5 травня в Нью-Йорку відбулася найважливіша подія року для всієї fashion-індустрії — Met Gala 2026. Цьогоріч поціновувачі моди побачили істинну “ніч у музеї”, де експонати виставки ніби ожили: на червоній килимовій доріжці перед ними постали живі грецькі статуї, наприклад, Кендалл Дженнер у втіленні Ніки Самофракійської, або ж персонажі з робіт Густава Клімта, Леонори Керрінгтон та Іва Кляйна. Проаналізуймо, які мистецькі посилання використали запрошені на бал, адже цьогорічний захід був присвячений взаємодії моди, мистецтва та тіла.
Мадонна
Мадонна у вигляді чаклунки ефектно з’явилася на червоному хіднику Met Gala в оточенні семи асистенток, котрі несли її шлейф. Цей виступ — відсилання до роботи британсько-мексиканської мисткині Леонори Керрінгтон під назвою “Спокуса святого Антонія” (1945).
Реклама.
Над зовнішнім виглядом Мадонни трудився креативний директор Saint Laurent Ентоні Ваккарелло — спільно вони відтворили найдрібніші деталі полотна, включаючи головний убір у формі корабля-примари.
Кендалл Дженнер
Американська манекенниця Кендалл Дженнер для балу Met Gala 2026 обрала скульптурну в усьому сукню, натхненну Нікою Самофракійською — однією з найвідоміших статуй античної епохи.
Кендалл Дженнер
Над платтям працював кутюр’є Зак Позен — це була його перша співпраця з Дженнер. Цікавий момент: зараз він обіймає посаду креативного директора демократичного бренду GAP, тому за основу сукні взяв звичайну білу футболку та поєднав її з традиціями драпірування таких визначних модельєрів, як Мадам Гре та Аззедін Алая.
Ґрейсі Абрамс
Музикантка Ґрейсі Абрамс продемонструвала на Met Gala 2026, як знаменитий “Поцілунок” Густава Клімта може стати модним виразом. На червоній доріжці ми побачили її в золотавій сукні, над створенням котрої працював Матьє Блазі — креативний директор Chanel.
Зв’язок із Клімтом Блазі підкреслив не лише завдяки золотому відтінку, а й завдяки фірмовій геометрії австрійського живописця. Ліф сукні оздоблений різнобарвною мозаїкою, яку тисячі мандрівників приїздять побачити у віденському палаці Бельведер, де зберігається картина.
Кім Кардаш'ян
Вбрання Кім Кардаш’ян стало шаною творчості британського художника Аллена Джонса — ключової постаті європейського поп-арту. Об’єктом його досліджень завжди було жіноче тіло. Починаючи з 1960-х років художник фактично став апологетом його культу, досліджуючи і сексуальність, і гламур. Джонс перетворював жінок на картини, скульптури та навіть предмети меблів.
Головним орієнтиром для команди Кардаш’ян став знімок моделі Кейт Мосс, яка позує для журналу Pop Magazine у металевому помаранчевому боді, створеному Джонсом.
Charli XCX
Співачка Charli XCX лише на перший погляд обрала стриману сукню Saint Laurent, яка насправді є чудовим прикладом, як поєднувати моду та мистецтво. Джерелом натхнення став жакет із колекції Saint Laurent 1988 року, яка, у свою чергу, була присвячена творчості Вінсента ван Гога, зокрема його роботі “Іриси”.
Гайді Клум
Гайді Клум, котру називають королевою перевтілень під час святкування Геловіну, свій талант до найнеймовірніших трансформацій перенесла і на червону доріжку Met Gala. Цього разу вона стала живою скульптурою. Її відправною точкою стала робота скульптора Рафаеля Монті “Весталка у завуальованому вигляді”, котру замовив Вільям Кавендіш, 6-й герцог Девонширський, під час подорожі до Неаполя 1846 року. До речі, цю скульптуру можна було побачити і в кіно — у фільмі Джо Райта 2005 року “Гордість і упередженість”.
Клер Фой
Ще одним елегантним образом, що поєднує моду та мистецтво, порадувала акторка Клер Фой. Головною деталлю її чорної сукні стала спущена бретелька — алюзія на картину “Портрет мадам Х” Джона Сінгера Сарджента. Картина викликала скандал на Паризькому салоні 1884 року: спочатку одну бретельку сукні було зображено спущеною з плеча, і публіка сприйняла це як надто відвертий жест. Згодом Сарджент переписав її, піднявши на плече.
Тесса Томпсон
Акторка Тесса Томпсон, зі свого боку, надихалася мистецтвом ХХ століття, а саме творчістю Іва Кляйна. Його відомі монохромні полотна отримали високу оцінку за застосування лише одного кольору — синього. Згодом цей унікальний відтінок, який Кляйн врешті запатентував, став відомий як International Klein Blue (IKB).
Експерименталізм Кляйна — це роботи, у яких він використовував оголених жінок-моделей як живі пензлі, покриваючи їх синьою фарбою й перетягуючи полотнами для створення зображення. Цей напрям художник назвав антропометрією. Цю енергію спробували передати й через сукню Томпсон, над якою працював Ентоні Ваккарелло, креативний директор Valentino.
