Ярослава Магучіх про тріумф у Будапешті, секрети відновлення та нові спортивні цілі.
NV дізнався у Ярослави Магучіх, яка у вересні стала абсолютною чемпіонкою світу, про що вона думала перед рекордним стрибком, навіщо спить на стадіоні під час змагань і хто ще кожного разу летить із нею через планку.
У вересні чи не найвідоміша українська легкоатлетка Ярослава Магучіх у прямому сенсі стрибнула вище голови: здобула в Будапешті титул абсолютної чемпіонки світу зі стрибків у висоту. Українка подолала планку на рівні 1,99 м, тоді як її власний зріст — 1,80. І хоча в спортивній історії Магучіх були й вищі зльоти, тут головним стало інше: навіть не долетівши до 2 м, вона перемогла на першому в історії турнірі формату World Athletics Ultimate Championship, що зібрав олімпійських чемпіонів, чемпіонів світу та лідерів сезону з усіх континентів.
Через кілька тижнів після перемоги в Будапешті абсолютно щаслива Ярослава розповіла в інтерв’ю про нові спортивні цілі, секрети тренувань і відновлення, багаторічне партнерство з ReO, а також про те, як повернення до рідного Дніпра допомогло їй подолати психологічне виснаження та знову закохатися у спорт.
Серед ваших суперниць у Будапешті були чинна чемпіонка світу австралійка Нікола Оліслагерс і її співвітчизниця, переможниця фіналу Діамантової ліги Елеанор Паттерсон. Перед фіналом у Будапешті ви більше думали про суперниць чи про висоту, яку хотіли взяти самі?
Я їхала на цей турнір із налаштуванням на перемогу. Була рада за Паттерсон: доти вона вигравала лише два етапи Діамантової ліги, а тут перемогла у фіналі, здобувши свій перший кубок. Але тоді я сказала: «Кубок Діамантової ліги виграла Елеанор Паттерсон, а абсолютною чемпіонкою світу буду я».
Хотіла вписати своє ім’я в історію: це перший абсолютний чемпіонат світу, найкращі з найкращих. Зрозуміло, що всі дівчата були готові, для всіх це виявилося головним стартом сезону.
Та коли суперниці почали збивати планку на 1,95 м, я лежала й чесно думала: «Якось несолідно вигравати абсолютний чемпіонат світу з результатом 1,92». І просила: «Нумо, хоч хтось стрибніть, будь ласка». Тоді Нікола Оліслагерс узяла висоту з третьої спроби, і я така: «Фух, слава Богу, продовжуємо».
Публикация от Sports photographer Vitalii Kliuiev 🇺🇦 (@vitleo_sport)
Поки суперниці стрибали, ви лежали на маті під ковдрою й навіть аплодували лежачи. Звідки ця звичка?
Я лежу на маті ще з 2018 року, бо так економлю енергію. Згодом з’явилася туристична ковдра, яка зберігає тепло. Коли холодно, я витрачаю більше сил і мені потрібно більше часу на повторну розминку. А так м’язи залишаються в теплі, тож можу одразу встати й стрибати. А після Олімпійських ігор це розлетілося інтернетом. Усі журналісти, інтерв’ю, відео — спляча красуня лежить. Тепер мене знімають на кожних змаганнях. Бачите, сон — це найголовніше.
У Будапешті переможцям вручали трофеї замість медалей, а для змагань підготували чорне поле та спеціальне освітлення. Після фіналу ви сказали, що цього разу спортсменки почувалися «зірками стадіону». Що World Athletics зробила інакше та що саме ви відчули як спортсменка?
Це перший формат, у якому спортсмени дійсно почуваються зірками стадіону. Ми навіть мали акредитацію в лаунж-зону й доступ до всього, що є на стадіоні. Для нас це важливо, бо зазвичай спортсмен виступає, а потім не вдається потрапити на трибуни — йому туди не можна.
До того ж тут зібралися найкращі з найкращих, тому змагання були швидкими й цікавими для глядачів. Показували кожного спортсмена, без винятків, і це дуже круто. А ще перед чемпіонатом була червона доріжка, на яку спортсмени виходили у своїх образах. Для легкої атлетики це щось зовсім нове.
Наступною висотою мала бути 2,02. Після перемоги ви самі попросили поставити 2,04. Це була спроба перевірити себе, зробити фурор чи ви справді відчували, що цього вечора можете стрибнути так високо? І чого зрештою не вистачило?
Я вже перемогла, це був кінець сезону, тому вирішила спробувати 2,04. Взимку у Львові я стрибнула на 2,03 м, тож вважала, що шанс є. Перші дві спроби були близькі до вдалих, а третя вже ні. Це гарна мотивація на наступний сезон, яка показала, що треба стрибати вище від двох метрів.
Ми говоримо про великі змагання й рекорди. Чи є у вас власний протокол відновлення після важких тренувань і змагань?
Для мене відновлення так само важливе, як і результат. Тут у мене все стабільно: найголовніше — сон і поповнення водно-сольового балансу. На тренуваннях я за цим стежу, бо під час навантажень ми втрачаємо багато рідини й електролітів.
Після інтенсивного навантаження важливо не просто пити воду, а й відновлювати електроліти, які організм втрачає разом із рідиною. Тому в моєму відновленні є ReO — вода з електролітами для відновлення водно-сольового балансу. Я п’ю її і під час тренувань, і після. Це моя улюблена водичка, без неї ніяк: я вже й усю родину на неї підсадила.
А далі — повноцінне харчування, відпочинок і сон. Це моя база, яка допомагає відновитися й бути готовою до наступного тренування чи старту.
Публикация от Yaroslava Mahuchikh (@rosya_dp)
Нині з вами хочуть співпрацювати великі міжнародні бренди. А пам’ятаєте свій перший контракт із українським брендом?
Так, звісно. Мій перший контракт із великим українським брендом був саме з ReO. Ми почали співпрацювати ще задовго до олімпійського золота чи світового рекорду.
Тому ReO для мене — особлива історія. Бренд був зі мною ще до Олімпіади, коли багато найважливіших досягнень моєї кар’єри чекали попереду. Згодом відбулося дуже багато: Олімпіада, світовий рекорд, великі перемоги, складні періоди. І мені дуже цінно, що увесь цей час ми продовжуємо наш шлях разом.
Відтоді у вас з’явилися олімпійське золото, світовий рекорд і нові партнери. Чому партнерство з ReO збереглося на роки?
По-перше, мені подобається сама вода. По-друге, коли укладаю контракт із брендом, для мене найважливіше, щоб ми стали великою родиною, були на одному боці. Не так: виконав контракт — і до побачення. Хочеться, щоб підтримували на всьому шляху. ReO так і робить: ми почали цей шлях разом, коли в мене ще не було таких великих перемог. Гадаю, у довготривалому партнерстві найважливіше — довіра.
Мені також принципово, щоби бренд і продукт, який представляю, відповідали моєму способу життя. ReO — це не просто партнер, якого можна побачити в моїх рекламних кампаніях, а й вода, якою я сама користуюся під час тренувань і для відновлення після навантажень. І ReO є зі мною не тільки у спорті — я п’ю її й у звичайному житті, коли багато рухаюся, подорожую або просто упродовж активного дня.
Особливо цінно для мене, що ReO — бренд української фармацевтичної групи компаній «ЮРіЯ-ФАРМ». Тому за ці роки наша співпраця стала для мене чимось більшим, аніж просто партнерство з брендом. Це вже наша спільна історія.
Які ваші головні правила ефективного тренування?
Найголовніше — вода. Водний баланс — це база у спорті: на тренуванні втрачаєш багато рідини, а разом із нею й електроліти. Тому пити потрібно постійно. Я для цього використовую ReO — особливо під час і після фізичних навантажень.
Також важливі комфортна форма та взуття: ніщо не має відволікати від тренування.
І, звичайно, сон і повноцінне відновлення — без них прогресувати складно. Хоча зараз не можу порадити відпочивати по десять годин: у нас є «сусіди», які не дають нам спати ночами, а потім ще треба працювати.
Ще одне правило — брати навантаження за своїм рівнем. Не варто одразу ставити великі цілі, краще іти крок за кроком. Я теж довго йшла за рекордами у своїй віковій категорії, перш ніж вийшла на дорослу міжнародну арену.
А ще треба знаходити час на спорт і займатися регулярно. Результат дає системність, а не одне виснажливе тренування час від часу. Для мене спорт у 2022 році став великим порятунком: що б не відбувалося, я все одно йшла на тренування. На цю годину забувала про все навколо й фізично та морально налаштовувалася на роботу. Мене в хорошому сенсі відволікає тренувальний щоденник: дуже люблю стикери й канцелярію.
Публикация от Yaroslava Mahuchikh (@rosya_dp)
Цієї зими ви кілька місяців тренувалися вдома, в Україні, готуючись до чемпіонату світу в приміщенні в польському Торуні. Як повітряні тривоги впливали на тренувальний графік?
Більшу частину підготовки у 2023-му та 2024 році я провела за кордоном, адже з постійними тривогами складно тренуватися. Але торік настав момент, коли психологічно вже було важко залишатися далеко від дому. Ми з тренеркою вирішили повернутися. Рідні куточки, друзі у Дніпрі далися взнаки: попри обстріли, попри шахеди, психологічно я відновилася. Дім є дім, і для мене дуже важливо повертатися додому.
У березні 2026-го ви виграли чемпіонат світу у Торуні з результатом 2,01. Що мали на увазі, коли назвали цю перемогу «новим етапом кар’єри»?
Після 2025-го, який склався не так вдало, як хотілося б, у 2026 році я ніби стала сильнішою. Тренерка теж це відчула: повернулася та Ярослава, яка була у 2024-му, яка працювала перед Олімпіадою і перед світовим рекордом.
Гадаю, у мене було невелике психологічне вигорання, бо я вже хотіла додому. А коли побула вдома, то з новими силами знову закохалася у стрибки у висоту, в легку атлетику, у працю. Тому це новий етап: я знову виходила в сектор із сяючими очима.
Публикация от Yaroslava Mahuchikh (@rosya_dp)
У 2027 році чемпіонат світу повернеться до Пекіна, а попереду буде олімпійський цикл Лос-Анджелес-2028. Що стане головною метою?
Сезон я завершила гарним стрибком. Попереду чемпіонат Європи у Валенсії та чемпіонат світу на відкритому стадіоні, тож мотивація показати гарні результати зашкалює. Я чекаю від сезону-2027 феєрії.
Яку вправу чи правило Тетяни Степанової, яка тренує вас із 12 років, ви передали б своїм учням?
Я придивлялася до тренерської роботи й думаю, що могла б тренувати дітей. Але не впевнена, чи змогла б так самовіддано працювати, як моя тренерка, яка вкладає у спорт дуже багато сил і часу, іноді навіть на шкоду собі та родині. Адже тренерство — це не лише велика праця, а й сильний емоційний зв’язок зі спортсменом.
Своїм учням я передала б головне правило Тетяни Степанової — виховувати характер і не здаватися, навіть коли щось не виходить. Адже лише наполеглива праця веде до мети. Після змагань тренерка часто каже, що в неї так болять ноги та спина, ніби вона стрибала разом зі мною. Тренерство — це справді спільний стрибок.
Подробиці можна знайти на сайті: marieclaire.ua