1970-ті навряд чи можна назвати епохою скромності. У світі моди цей період подарував нам психоделічні візерунки від Missoni, повітряні шифонові творіння Zandra Rhodes та зухвалий гламур дискотеки Studio 54. У годинникарстві панувала схожа динаміка: виразні геометричні форми, масивні золоті браслети та циферблати, виконані зі скибочок напівкоштовного каміння. Сьогодні ця смілива, дещо екстравагантна та надзвичайно вільна естетика знову повертається на зап’ястя. Виробники годинників реагують на зростання попиту на більш відвертий дизайн, що вже активно проявляється на ринку вінтажних годинників.
Елізабет Тейлор та Річард Бертон на узбережжі Сардинії, серпень 1967 року
Реклама.
Наприкінці 1960-х та протягом 1970-х годинникарі почали використовувати матеріали, які до цього частіше застосовувалися в ювелірній справі, а не в класичному годинникарстві. Замість традиційних емальованих чи розфарбованих циферблатів, вони стали використовувати декоративне каміння: малахіт, лазурит, тигрове око, корал та бірюзу. Кожен такий циферблат виготовлявся з цільного шматка натурального каменю, а потім його обробляли до мікронної товщини. Це вимагало надзвичайної майстерності та кропіткої праці. Чимало каменів кришилися вже на етапі виробництва, перш ніж майстрам вдавалося отримати один ідеальний екземпляр.
Rolex став одним з найвідоміших брендів, що втілили цю тенденцію. На початку 1970-х Rolex почав оснащувати свої моделі, зокрема Day-Date, циферблатами з натурального каменю. Вінтажні годинники цього періоду досі користуються значною популярністю, особливо моделі Day-Date з жовтого золота з циферблатами з лазуриту або яшми. Їхні глибокі, насичені відтінки каменів одразу асоціюються з естетикою 1970-х. Rolex і сьогодні продовжує створювати циферблати з твердого каменю, використовуючи як онікс та бірюзу, так і авантюрин чи сердолік.
Петула Кларк у годиннику Piaget, 1970 рік
Привабливість цих матеріалів не обмежувалася лише годинникарством. Вона стала частиною ширших модних тенденцій того часу. Дерев’яні аксесуари та напівкоштовне каміння відображали більш богемний аспект стилю 1970-х. Це був не стільки образ Джона Траволти з фільму “Лихоманка суботнього вечора”, скільки Мік Джаггер у “Перформансі”: м’які тканини та прикраси з природною тематикою. Годинники того періоду також органічно вписалися в цю естетику. Циферблати з твердого каменю, ковані золоті браслети та насичені кольори дорогоцінного каміння перетворювали годинники на яскраві аксесуари, а не просто на технічні прилади. Цю трансформацію чудово ілюструють такі особистості, як Елізабет Тейлор.
Piaget, чиї архіви зберігають усе: від годинників з кам’яними циферблатами до скульптурних браслетів, продовжує черпати натхнення з цього періоду. Бренд вже відтворював вінтажні моделі, пов’язані з Енді Ворголом. Цього року Piaget повертається до ще однієї характерної форми тієї епохи – годинника-сотуара. Нові годинники-підвіски Swinging Pebbles виготовлені з декоративного каменю та підвішені на кручених золотих ланцюжках. Вони нагадують про давню традицію дому Piaget, де годинник завжди був не тільки механізмом, а й об’єктом дизайну.
Рекламна кампанія Piaget 1970 року
Dior також звернувся до формату годинника-намиста, представивши підвіску Rose des Vents Secret Watch, створену Віктуар де Кастеллан. Bvlgari, у свою чергу, продовжує традицію 1970-х, коли годинник сприймався насамперед як ювелірний виріб. Це особливо помітно на прикладі годинника-браслета Tubogas. Він являє собою гнучкий золотий браслет зі спіральних елементів, прикрашений коштовним камінням, який водночас виконує функцію вимірювання часу.
Золотий годинник-браслет із діамантами та різнокольоровим коштовним камінням, Bvlgari
Саме цей період подарував годинникарству кілька найвпливовіших силуетів. У 1972 році Audemars Piguet представив Royal Oak, розроблений Жеральдом Жентою. Його кутастий корпус та інтегрований браслет задали нову архітектурну логіку в дизайні годинників, ставши одним із ключових візуальних символів епохи. Нова версія Royal Oak Mini отримала мініатюрний циферблат з оніксу, доповнений діамантовими мітками. В рамках нового проєкту Atelier des Établisseurs Audemars Piguet знову звертається до того ж періоду, представляючи модель Établisseurs Galets з кам’яним циферблатом. У ній бренд спирається на свою ювелірну спадщину 1970-х, використовуючи форми, що нагадують гальку, та працюючи з напівкоштовними матеріалами.
Золотий годинник з натуральним камінням, Audemars Piguet
За кілька років Жеральд Жента застосував ту ж ідею інтегрованого браслета для Patek Philippe Nautilus, представленої у 1976 році. Ця модель вирізнялася характерним корпусом, натхненним формою ілюмінатора. Patek Philippe, один із головних консерваторів швейцарського годинникарства, також піддався експериментальному духу тієї епохи. Бренд створював еліптичні корпуси, фактурні браслети та кольорові циферблати з каменю. Golden Ellipse, випущений у 1968 році, торік повернувся з повноцінним браслетом. Це відродження чудово відповідає сучасному захопленню скульптурними золотими годинниками.
Усі ці вироби об’єднує не лише ностальгія. Вони також свідчать про новий інтерес до індивідуальності. У 1970-х до дизайну годинників ставилися з великою свободою. Сьогодні ця свобода знову здається надзвичайно актуальною. Через пів століття дух того десятиліття продовжує жити: на зап’ястях, а іноді й на шиї.
Золотий годинник-підвіска з малахітом і діамантами, Dior Watches
За матеріалами vogue.co.uk