Для демонстрації Louis Vuitton Cruise 2027 Ніколя Жеск’єр обрав художній музей The Frick Collection в мегаполісі Нью-Йорк. Це колишня резиденція промисловця Генрі Клея Фріка, що нині функціонує як арт-простір. Місцевість відразу ж визначила настрій колекції: архітектура в стилі боз-ар, аура Епохи позолоти, європейський живопис і відчуття давньої аристократичної пишноти. Нещодавно музей був реконструйований за задумом архітекторки Аннабель Селлдорф, а Louis Vuitton став його спонсором на три роки. Тому The Frick Collection виявилася не просто фоном для показу, а значущою складовою історії, яку Жеск’єр виклав у цій збірці.
Реклама.
В основі Louis Vuitton Cruise 2027 лежить нью-йоркський дуалізм. Жеск’єра цікавило протиставлення двох Нью-Йорків: поважного Верхнього Мангеттена і більш вільного, артистичного Нижнього Мангеттена. Для дизайнера дана тема має особистий аспект. У 1989 році він вперше відвідав Нью-Йорк. Тоді йому виповнилось 18 років, і він трудився асистентом у Жан-Поля Готьє. Жеск’єр пригадував лофт на Lafayette Street, вечерю у Florent і вечірку у художника Франческо Клементе, де серед гостей були Гельмут Ньютон та Іман. Саме той Нью-Йорк, розкутий, енергійний і відкритий до різних культур, став одним із головних натхненників цієї колекції.
Ключовою фігурою показу став Кіт Гарінг. Для Жеск’єра він достеменно втілює вищезгадану подвійність. Гарінг починав із графіті та вуличної культури, проте з часом його праці опинилися в музеях і приватних зібраннях. Для Louis Vuitton Cruise 2027 він важливий не тільки як художник із впізнаваною графікою. Його творчість нагадує про мистецтво, яке здатне бути безпосереднім, загальнодоступним і зрозумілим. Для Louis Vuitton це також продовження тривалої історії співпраці з творцями. Раніше модний дім взаємодіяв зі Стівеном Спраусом, Такаші Муракамі, Яйої Кусамою, Річардом Прінсом і Джеффом Кунсом.
В першому образі колекції з’явилася вінтажна дорожня сумка Louis Vuitton 1930 року. У 1980-х Кіт Гарінг розмалював її чорним маркером і подарував своєму сусідові. Кілька років тому Louis Vuitton придбав цю валізу для архіву. Саме вона послужила відправною точкою колекції Cruise 2027. Перший вигляд був навмисне простим: денім, комбінезон, зав’язаний на талії, і кардиган із V-подібним вирізом.
Жеск’єр не застосував роботи Кіта Гарінга як звичайний декоративний відбиток. У колекції були прямі посилання до його графіки: шкіряна куртка з ручним друком, речі з мотивами художника, сумки, що нагадували жовті таксі й паковання для їжі, а також моделі Alma з графічними елементами. Ці деталі були пов’язані з кроєм, фактурами, силуетами й загальною концепцією показу.
Одяг у Louis Vuitton Cruise 2027 базується на контрастах. Жеск’єр поєднав рюші, мереживо, ботанічні мотиви, жакардовий шовк, спідничні костюми й декоративні коміри з денімом, сатиновими шортами, шкіряними куртками, утилітарними силуетами, кросівками та складно скроєними мініспідницями. У менш точному виконанні подібний набір міг би виглядати хаотично. Але для Жеск’єра подібні поєднання давно стали фірмовим методом. Він зводить в одному образі різні епохи, стилі та культурні коди.
Топи, накидки й сукні з флорального жакарду перекликалися з тканинними шпалерами музею. Рюші, мереживо й декоративні квіти відсилали до портретного живопису та костюмної традиції Епохи позолоти. Поруч із ними з’являлися пошарпаний денім, шкіряні куртки, графічні сумки й масивне взуття.
У порівнянні з Cruise 2026 у Palais des Papes в Авіньйоні, де Жеск’єр працював із середньовічними формами, глемроком і сценічною театральністю, нью-йоркська вийшла простішою, практичнішою і наближеною до реального життя. Разом із тим у ній зберігся авторський стиль креативного директора: складні комбінації, несподівані силуети й речі, які ніби належать до різних всесвітів, проте майстерно поєднуються.
Як наслідок, колекція Louis Vuitton Cruise 2027 стала однією з найбільш захопливих останніх робіт Ніколя Жеск’єра для Louis Vuitton. У ній відсутня надмірна театральність, пряме цитування мистецтва чи намагання звести всю ідею до одного впізнаваного візерунка. Це колекція про те, яким чином модний дім здатний працювати з мистецтвом, історією міста й власною спадщиною, не перетворюючи їх на декорацію.
