“Галерина” (gallerina) – це жінка-галерист або фахівець, що працює у світі образотворчого мистецтва. В останні місяці цей типаж знову опинився в епіцентрі уваги фешн-індустрії, оскільки дизайнери все частіше звертаються до стилю жінок з мистецького кола. Як приклад сучасної “галерини” можна навести аукціоністку Sotheby’s Філліс Као, чий вигляд під час торгів привертає стільки ж зацікавленості, скільки й лоти, які вона реалізує з аукціону. З цього випливає питання: як жінка, яка займається мистецтвом та формує естетичні вподобання, створює свій особистий гардероб? У цьому сенсі Александра Леклерк (до шлюбу Сен-Мльо), випускниця École du Louvre за напрямом “історія мистецтва” та координаторка мистецьких ініціатив, аналізує архетип “галерини”, розкриває його міфологію та значення, а також розповідає, як цей образ сьогодні інтерпретують модельєри.
Стиль gallerina існував ще до того, як мода та соціальні мережі надали йому назву. Його початковим втіленням була Пеггі Гуггенхайм — відома нью-йоркська колекціонерка мистецтва. Її стиль був інтелектуальним, зухвалим і глибоко індивідуальним. Вона одягалася таким чином, щоб підкреслити власний смак як самобутнє явище. Її гардероб був частиною ролі меценатки та продовженням кураторського погляду.
Гуггенхайм усвідомлювала, що меценатство не зводиться лише до збирання мистецтва, а проявляється і через зовнішній вигляд. Вона товаришувала з Ельзою Скіапареллі й часто з’являлася в її сюрреалістичних виробах – у такий спосіб підтримуючи ті ж авангардні ідеї, що й митці, яких вона колекціонувала. Обираючи Schiaparelli, Гуггенхайм не просто носила одяг, а демонструвала свою приналежність до цього кола. Її гардероб ставав продовженням кураторського підходу. У її випадку галерея та ательє говорили спільною мовою.
Chanel Pre-Fall 2026
Цей підхід продовжують сучасні жінки зі світу мистецтва. Альмін Рех і Вікторія Міро працюють із гардеробом так само, як із виставками — через вибірковість і акуратність. Вони віддають перевагу чітким силуетам і приглушеним кольорам. У їхньому вбранні немає випадкових рішень. Кожна річ виглядає доречно і має своє призначення. Такий гардероб не залежить від трендів і розрахований на тривалий термін. Філліс Као стала новим взірцем стилю “галерина”. Вона працює аукціоністкою та представляє витвори мистецтва. Її зовнішній вигляд часто пов’язаний із тим, що вона демонструє під час торгів. Вона вибирає одяг, який гармоніює з кольорами або композицією картини. Таким чином, її гардероб підсилює контекст того, що відбувається. Її вбрання — невід’ємна частина її професійної діяльності. Саме так формується сучасне бачення стилю “галерина” — через поєднання смаку, функціональності й оточення.
Chanel Pre-Fall 2026
Реклама.
Сьогодні мода активно відтворює цей підхід. Під керівництвом Матьє Блазі бренд Chanel підігрує естетиці gallerina. Одяг має природний, інтелігентний і зручний вигляд. Він відповідає ритму міського життя. Такий стиль личить жінці, яка виходить із метро й прямує до галереї в Челсі. Вона не намагається ні загубитися в натовпі, ні привернути зайву увагу. Вона виглядає гармонійно у своєму середовищі.
Alaïa Resort 2026
У сучасній моді цей зв’язок із мистецтвом простежується дедалі виразніше. В Alaïa образ “галерини” представлений через форму: силуети виглядають майже скульптурно, вони чітко окреслюють фігуру. У The Row цей підхід розвивається інакше — через видовжені класичні речі (пальта, спідниці, сукні) та стримані пропорції, які вже давно стали частиною звичайного гардероба жінок у мистецькій сфері. У Schiaparelli інша тональність — більш виразна і пов’язана із сюрреалізмом. Це нагадує, що “галерина” може бути не лише стриманою, а й концептуальною.
Schiaparelli Couture весна-літо 2026
У Jacquemus цей зв’язок між модою і мистецтвом продемонстровано буквально. Показ осінь-зима 2026/2027 відбувся в Musée National Picasso-Paris, у безпосередній близькості до робіт Пабло Пікассо. У цьому оточенні одяг сприймався інакше: не як окрема сезонна колекція, а як частина експозиції. Речі нагадували об’єкти, які можна розглядати так само, як картини.
The Row Pre-Fall 2026
Схожу логіку використав Джонатан Андерсон у Dior. Кутюрне шоу бренду сезону весна-літо 2026 відбулося в Musée Rodin, і цей простір одразу задав інший рівень сприйняття. Тут взаємозв’язок між мистецтвом і модою мав не декоративний, а особистий і глибокий вигляд. Андерсон звернувся до кераміки Магдалени Одундо і переніс її плавні, органічні форми у силуети одягу та аксесуари. Ювелірні вироби відсилали до портретних мініатюр XVIII століття Розальби Карр'єри.
Jacquemus осінь-зима 2026/2027
Мода все частіше орієнтується на те, як працюють галереї. В основі цього процесу — реальна професія і чітко сформований стиль. Стиль “галерина” базується на тонкому відчутті смаку і ретельно продуманому підході до одягу. Такий гардероб відповідає щоденним завданням жінок у світі мистецтва: співпрацювати з художниками, представляти їхні роботи, бути присутньою на відкриттях, ярмарках і аукціонах. Тому одяг має бути комфортним, стриманим і відповідним у різних ситуаціях. Саме ця практичність і формує витонченість цього стилю. Він водночас функціональний і естетичний.
Christian Dior Couture весна-літо 2026
За матеріалом vogue.com.au