Цьогоріч святкують 60-річчя з того моменту, як Ів Сен-Лоран презентував перший жіночий смокінг – знаковий ансамбль, котрий у 1966-му став не лише свіжим фасоном, а справжнім символом тієї епохи. Те, що нині у модному лексиконі 2026 року значиться як темний штаняний костюм, розроблений для жінки, тоді несло значно глибше значення. Смокінг перетворився на ідентифікатор суспільних змін – засобом емансипації, відзнакою рівноправності та могутності. Це був одяг, що змінював не тільки гардероб, а й безпосередньо призму бачення жінки в соціумі.
Реклама.
З того часу безліч дизайнерів переосмислювали смокінг знову і знову. Та, як ще раз нагадав Ентоні Ваккарелло, саме Saint Laurent є його духовною колискою. Після дослідів з гіпероб’ємними вечірніми вбраннями попереднього сезону креативний директор Saint Laurent започаткував осінньо-зимовий показ низкою з восьми темних брючних костюмів, вдягнених на голе тіло. Під кінець їх стало чотирнадцять – майже декларація послідовності та концентрації.
За кулісами Ваккарелло ділився, що запозичив похилу лінію плеча з нової чоловічої колекції, натомість жіночі ансамблі зробив більш плавними й без підкладки. Повторюваність образів концентрувала увагу на деталях: зачесане набік волосся, зафіксоване гелем і зібране в низький пучок, виразний макіяж smoky eyes, акцентовані вилиці та блискучі темно-червоні губи від Пат Макґрат – алюзія до естетики рекламних кампаній та фотографій Гельмута Ньютона 1970-1980-х років.
Противагою до суворого смокінгу стала інша серія – облягаючі сукні-боді з мережива, покритого силіконом, а також два блискучі гумові плащі. Цей декадентський шик відгукувався настроями, що прозвучали й у Мілані, зокрема в колекції Демни для Gucci. Посил звучить недвозначно: сексуальність знову в епіцентрі модної розмови – поряд із поверненням до чітко окресленого, майже канонічного типу тіла.
За матеріалами vogue.com.